Спроби пера

Пам’яті Василя Сухомлинського

Василь Сухомлинський – учитель від Бога,

Що серце гаряче віддав дітворі.

Самовідданою була його творча дорога

І феномен, як світло зорі.

Не заростає стежка до його могили

На полиневім косогорів в Павлиші.

Похований він недалеко біля школи,

Яку любив так щиро, від душі.

Життя учителя обірване, мов пісня,

У ті казкові вересневі дні,

Як дзвоник кликав юне покоління,

Бажаючи удачі в навчанні.

Учителя не стало. Але живуть і нині

Казки із школи, що під небом голубим,

В яких засіяно невтомно, по зернині

Те вічне, добре, мудре – виплекане ним.

Та й він живе в серцях своїх нащадків,

У пам’яті колег, товаришів,

У буйному розвої його саду,

У ярих сходах щедрої землі.

Наталія Пєліхова