Матеріали на
допомогу учителю у проведенні Тижня пожежної безпеки
У природі немає дитини безталанної, ні нащо не
здатної.
Кожному можна дати
щастя творення…
В.О.Сухомлинський
Основне завдання
національної школи –
розвинути в дитині
усі позитивні якості, закладені в
ній природою, і тим самим допомогти
людині знайти своє місце
у суспільстві, призначене для
неї природою. Провідна роль в
успішному веденні навчально - виховного процесу належить
учителеві. В початкових класах місія
педагога охоплює практично всю життєдіяльність дитини
у школі. Перед
учителем постають відповідальні
завдання: сформувати у дітей
усі необхідні якості, навички, вміння школяра, збагатити їх
належними знаннями, загалом підготувати вихованців
до того, щоб вони
могли успішно опановувати
складну й відповідальну науку
подальшого життя.
Не випадково прислів»я стверджує : добрий початок – половина справи.
Головне завдання
початкових класів - це навчити дитину
вчитися, сформувати інструмент
із п»яти вмінь : вміння спостерігати; вміння думати;
вміння висловлювати думку про
те, що бачу, роблю, думаю,
спостерігаю; читати; писати.
Якщо ви вдало
оберете роботу і вкладете
в неї всю
свою думку, то
щастя саме відшукає вас.
К.
Ушинський
Так, дійсно, чи то не
найвище щастя відчувати, що ти
потрібен людям, що твоїй
появі радіють оці
маленькі дітлахи, очі яких
сяють повагою і
любов»ю до тебе.
Снують, мерехтять навколо тебе, наче яскраві
метелики, дзвенять поруч своїми
голосочками, мов пташенята у
рідному гніздечку. Так
тепло і гарно
стає на душі
від того, що вони
поруч зі мною.
Їх настрій, рух, невгамовність живлять
мене, відновлюють мою енергію
і бажання творити.
Учительська професія – це людинознавство.
Прекрасна риса -
повсякденно і повсякчасно
відкривати в людині
нове, дивуватися новому, ба-
чити людину в
процесі її становлення…
В.О.
Сухомлинський
Для нас, вчителів,
навчання дітей – це відповідальна робота, а
для дитини – це життя.
І як хочеться мені зробити
життя моїх дітлахів
цікавим, насиченим, повноцінним,
щоб кожного дня
вони не просто збагачувалися
знаннями, робили для себе
певні відкриття. Хочеться
постійно створювати в
класі атмосферу добра
і краси, щоб
діти відчували себе
комфортно, з бажанням
ішли до школи. І, звичайно, я при
цьому завжди пам»ятаю
істину, що особистість виховується
тільки особистістю. Тому
вчитель обов»язково і
постійно має
працювати над собою, займатися самоосвітою, причому так, щоб
нагромадженні знання сповна
віддавати дітям, колегам, батькам вихованців. Крім того, якщо вчитель
бачить у кожній
дититні особистість, то
атмосфера в класі
сприятиме розвитку творчих
задатків, індивідуальних нахилів
та уподобань школярів.
Нове треба
створювати в поті
чола, а старе само
продовжує існувати і
твердо тримається на
милицях звички.
О.І.
Герцен
Сучасна педагогіка ( і теоретична, і практична )
характерезується
переосмисленням й зміною
багатьох поглядів і
підходів, відмовою від
деяких усталених традицій
та стереотипів. Сьогодення
потребує від педагога – практика високого
професіоналізму, володіння сучасними
технологіями навчання і
виховання, бажання та
вміння постійно вчитися
й самовдосконалюватися, творчого
підходу з одного
боку й деякої
прагматичності та раціоналізму
з іншого.
До хорошого уроку
вчитель
готується все
життя.
В.О.Сухомлинський
Пам»ятаючи цю
істинну великого педегога, я
намагаюся старанно готуватися до
уроків : обов»язково
підбирати додатковий матеріал , використовувати наочність, комп»ютерні технології.
З вели-
ким натхненням
шукаю різні форми
і методи проведення
уроків.
Як один
із напрямків медичного
оновлення уроків у
початкових класах використовую проведення
на їх основі
інтеграції навчального матеріалу
з кількох предметів, об»єнаних навколо
однієї теми. Цей
підхід срияє інформаційному збагаченню
сприймання, мислення і
почуттів учнів завдяки
залученню цікавого матеріалу,
що дає змогу
з різних сторін
пізнати якесь явище, поняття, досягути цілісності знань
і при цьому
включитися в різні
види діяльності.
Крім інтеграції
велику увагу приділяю
технології навчально –
виховного процесу як
моделювання його змісту, форми, методів відповідно
до поставленої мети.
Широко використовую нестандартні уроки, які
найбільш повно враховують
вікові особливості , інтереси,
нахили, здібності кожного учня. В
ньому поєдналися елементи
традиційних уроків-
сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення,
узагальнення – але у незвичайних
формах.
Саме такі
уроки містять в
собі елементи майбутніх
технологій, які при групуванні
їх у певну
систему, що грунтується на
глибокому знанні потреб,
інтерексів та здібностей
учнів, можуть стати, на мою думку,
дійсно інноваційними.
Широке використання
нетрадиційних методик, які я
застосовую на уроках,
спонукає учнів до
самостійної праці, до
творчого мислення та
пошуку. Проводжу у
початкових класах уроки, різні
за змістом, структурою, способом
організації навчальної
діяльності. Визначаючи методику їх проведення, враховую змістові
особливості різних
предметів, суттєві
відмінності розвитку 6-9-річних
дітей, умови, в яких
працюють діти. В
сучасній педагогіці вчителями
практикується велика кількість
нестандартних уроків. В
своїй роботі я
найчастіше звертаюся до
уроку- екскурсїї, уроку-гри, уроку-подорожі, уроку-концерту,
уроку-вікторини.
Тільки той спосіб
викладання правильний,
яким задоволені
учні.
Л.М.Толстой
Першокласник, який
приходить до школи, хоче
вчитися мислити,спостерігати,
творити. Чому ж тоді
не всі учні
досягають гарних результатів
у навчанні ?
Сучасні дослідження
в галузі освіти
доводять, що традиційне навчання
з найпоширенішими лекційними та
запитальними методиками не
підходять більшості учнів. Учні по-різному сриймають, обробляють, відтворюють,
класифікують та застосовують
знання. Одні глибоко відчувають, а
інші глибоко осмислюють.
Чутливі отримують інформацію
через органи чуттів, а
ті, хто осмислюють,
підходять до всього
логічним шляхом. Одні
спочатку вивчають ситуацію, а
потім самі пробують
з»ясувати суть проблеми,
інші відразу, довго не
замислюючись, починають
щось робити, бо хочуть
відразу випробувати на
собі, засвоїти нові знання.
Кожен спосіб сприйняття
знань та інформації
має свої переваги
і недоліки. Тому
навчання має бути
пристосоване до індивідуальних потреб
різних учнів. Це вимагає
від нас, вчителів, різноманітних
підходів до навчання.
Викладання є
мистецтво, а не ремесло – у цьому
корінь учительської справи. Випробувати десять
методів і
обрати свій, передивлятися
десять під-
ручників і
недотримуватися жодного неухильно –
ось єдиний можливий
шлях викладання.
Весь час
винаходити, вимагати, удосконалювати –
ось єдиний курс учительського робочого
дня.
Таку
думку висловила методист
М.О. Рибникова.
Сьогодні перед
багатьма вчителями постає
думка : якими методам і
прийомам надати перевагу
? Що
робити, аби кожному учневі
було легко і
цікаво здобувати знання, запам»ятовувати величезну
кількість інформації продиктованої сучасним
ритмом життя ? Зараз
пропонується багато цікавих і
вартих уваги методик.
Мою ж увагу
привернула « Школа ейдетики».
Ейдетизм ( від
грецького «ейдос» - вигляд, образ
)- психічне явище, сутність якого
полягає у здатності
відтворювати яскравий наочний
образ через тривалий
час. А більш
зрозуміліше -ігрова методика запам»ятовування інформації, в основі
якої лежить
притаманне кожній людині
уміння уявляти та
фантазувати. Ця методика
покликана навчити дитину
уявляти образи, розкрити необмежені
можливості людської уяви, фантазії, пам»яті, впевненості в собі.
Автор даної
методики – Ігор Матогін, доктор
педагогічних наук, професор ( Росія ).
Впровадження цієї методики
в Україні здійснює
Євген Антощук, почесний
доктор педагогічних наук, засновник «Української
школи ейдетики «Мнемозина». Він зазначає, що вміння
дорослого «спускати» до
рівня дитини, тобто бачити
яскраво, вміти дивуватися,
фантазувати – це і є ейдетика.
Евгеном Антощуком написано
багато статтей та книг
з даної методики.
Методи ейдетики
різноманітні : на
запам»ятовування слів, віршів,
імен, цифр, прозових текстів тощо.
В даний час налічується
двадцять сім методів
і численних вправ
до них. Завдяки цим методика в
учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам»ять; довільна увага; вербальне та невербальне мислення; відтворення; творча уява
та мислення. Методи, які
пропонує ейдетика,
відповідають законам природи.
І не менш важливий бік
справи, доречі, перевірений
мною на своїх
уроках – це те, що за цією
методикою діти вчаться
радісно. Можна вивисти просту
формулу :
УЯВА + ПОЗИТИВНІ
ЕМОЦІЇ = ЗАСВОЄНА ІНФОРМАЦІЯ
«Школа ейдетики»
пропонує новий підхід
до освітніх і
виховних технологій, який дає
змогу кожному учневі легко та із
задоволенням здобувати знання
в будь-якому віці, відчуваючи насолоду
від реалізації своїх здібностей, конкуруючи тільки
із самим собою
вчорашнім і завжди
виграючи в цьому
змаганні. Мені компонує
думка про те, що
основа пам»яті –це уява, що «поганої пам»яті не існує -
буває лише невміння
користуватися її можливостями» ( Є.Антощук ).
Дитинство є
дуже важливим періодом
у розвитку людини.
І саме в цей час основний
вид діяльності у
дітей - це гра.
А ейдетика, її вправи, тренінги - це
і є ігри.
Перечитавши значну кількість
літератури, методичних
рекомендацій, книг з питань
образного мислення, я
спробувала проводити тренінги
на своїх уроках.Результат мене дуже
задовільнив.
Я впевнелася в тому, що ця методика
справді діє. Звичайно, я
використовую не всі методи
цього способу навчання, а тільки більш
доступні. Хочу поділитися
тими думками з розвитку
образного мислення на основі
ейдетики, що я використовую
у своїй педагогічній роботі.
Часто ми, вчителі, задумуємося: як змусити
дитину вивчити вірш
чи прозу, переказати текст, який
складно уявити, як навчити
писати переказ близько до
тексту. Відповіді на це
дає ейдетика.
Молодшим школярам
досить складно утримувати
уявний образ без
його підкріплення. Тому необхідно
використовувати графічне зображення
поняття. Уявний образ, що
прямо відповідає поняттю, виникає у
дітей швидко та
легко. Для запам»ятовування використовую метод
ПІКТОГРАМ. Піктограми – значки. До цього
методу я привчаю
дітей з першого
класу. Особливо він
ефективний на уроках
навчання грамоти, читання,
української мови. Читаючи слова, речення, діти асоціюють
їх з певними
образами (знач-
ками). Ці
значки можна записувати
на дошці і в
зошитах. Потім, дивлячись на піктограму, учні відтворюють
текст.
Головне - думати не словами, а образами.
Таким методом
я користуюся, коли
вчимо прозовий текст, коли
пишемо переказ.
Завдяки вмінню
складати та уявляти
піктограми учні легко запам»ятовують будь – який текст. При
цьому, з часом, вони
намагаються створювати піктограми
самостійно, так як розуміють, що так
легше за-
пам»ятати,
ніж зазубрювати слова.
Метод піктограм
я використовую і
під час вивчення
словникових слів. Наприклад, слово
«вересень» асоціюється з
осінню, першим дзвоником.
Зображаємо це слово
у вигляді дзвінка, а
потім пишемо це
слово, підкреслюємо орфограму. Часто , при
вивченні словникових слів, я пропоную дітям
разом з батьками
передати асоціації у
кольорових малюнках, де буде
зашифрована орфограма.
Ще я
на своїх уроках
практикую метод ОЖИВЛЕННЯ.
Для
цього можу використовувати старі
вітальні листівки для
уроків математики. Діти
уважно розглядають листівки
і відшукують де «заховалися» і
які цифри.
Вважається,що
запам»ятовувати цифри складніше, ніж будь-яку
іншу інформацію.
А цей метод
діє на уроках
математики, наприклад, коли
ми вивчаємо цифри
і числа. Тут ми «оживляємо» цифри, перетворюючи кожну
з них на
образ, який вона нагадує.
А далі
тільки застосовуємо цей
образ під час
вивчення нового матеріалу, вводячи його
у вигадану історію. Головне- уявити власну
казку. Наприклад,
2 + 2 =
4 Лебідь з лебедем
змайстрували стілець
3 + 3 =
6 Верблюд верблюду подарував
чайник.
Цей спосіб
допомагає і під
час вивчення таблиці
множення. Наприклад,
2 * 2 =
4 Лебідь з лебедем
зустрілись - на стілець
вмостились.
2 * 3 = 6 Лебідь і верблюд
чайник несуть.
2 * 4 =
8 Лебідь плив
до стільця і
побачив окуляри здаля.
Для
збагачення запасу слів
учнів виготовляю картинки
з довільних малюнків.
Для першокласників
не
більше 5-6 картинок, які окремо
виділені рамками, а для інших
школярів до 10 картинок, які розміщенні
хаотично.
Також використовую
звичайні кольорові ілюстрації. Діти розглядають
їх, я називаю слова. Потім
покажую картинки спочатку, а діти пригадують ті слова, що називалися
до даних образів.
Часто застосовую
метод ЦІЦЕРОНА.
Тут
треба чітко пам»ятати
три ключові питання : Де ? Чим ? Що ?
Якщо цифри
чи слова намалювати, вишкрябати на
чомусь, виліпити, наклеїти, то
потім достатньо буде
просто
глянути на те
місце і пам»ять
відразу пригадає запам»ятовану
інформацію. Наприклад, я пишу і при цьому
повідомляю дітям, що :
- на газеті
синім фломастером написано
11 – 3 = 9,
- на дошці
червоною крейдою написано 12 – 4 =
9,
- на
вікні губною помадою
написано 13 - 4
= 9.
Відразу
ж запитую у дітей : де
я написала?, чим я
написала ?, що я написала ?
На мою
думку цей метод цікавий не
тільки тим, що дає
можливість запам»ятовувати матеріал, а ще й
розвиває довільну
увагу.
У своїй
роботі я використовую вправи, що
спрямовані на тренування
ФОТОГРАФІЧНОЇ пам»яті. Наприклад,
діти кидають на стіл
кілька паличок для рахування (3-10шт.)Можна
використовувати горошинки,квасолинки,
сірники тощо. Декілька
секунд дивляться на
їх розміщення, накривають аркушем
паперу. Потім уявляють, як
вони впали і
відтворюють на малюнку.
У дитячому
віці все хочеться
потрогати руками. Чому б не
використати це з
користю для навчання? Можна задіяти
ТАКТИЛЬНУ пам´ять. Разом
з батьками учнів
ми виготовили тактильні
картки . Це - невеликі квадратики
різних
метеріалів, наприклад, шовк, хутро, шкіра тощо. Коли
ми вчимо букву, то
потім обераємо картку
з тим настроєм, який у дітей тепер
і прописуємо на
картці пальчиками букву, яку щойно вивчили.
І, мабуть,
самий цікавий,веселий і ефективний
серед ейдетики метод
ПОСЛІДОВНИХ АСОЦІАЦІЙ, або як
ми вчимо з
дітьми «веселі мультики».
Так, щоб швидко завчити
слова, ми їх поєднуємо
між собою веселою
історією - небелицею.
Читаю ряд
слів: бабуся, бджола, влітку,
ворота, гумка, ганок, гудзик, джміль, дзига, дідусь, загадка, зозуля і
пропоную їх запам»ятати. Перевіряємо кількість
слів. А тепер запрошую
переглянути мультфільм.
Бабуся -
уявіть бабусю,
Бждола -
бабуся відігнала бджолу,
Влітку – бджола жалить
влітку………………….. і так далі з
кожним словом окремо.
Методи ейдетики
доступні. Їх можна застосовувати на різних уроках, на
різних етапах уроку, при
вивченні різних тем, з
учнями різних вікових
категорій, з учнями
різного рівня інтелектуальної підготовки.
Такі щоденні забави
дають змогу дітям
легко уявити те, що
записували
на дошці
чи читали з
підручника, або те, що вони
записали самостійно.
Пам»ять дітей у
молодшому шкільному віці
дуже активна, і це потрібно
використовувати. Не слід
забувати, що основа пам»яті – це
уява. Тому варто
під час навчання
спрямовувати дитину на використання своєї
уяви. А уява розвивається
від зацікавленості дитини. Яскра-
ві образи, цікаві нестандартні
порівняння, зрозумілі дитині, запам»ятовуються набагато
краще, ніж бага-торазове
повторювання незрозумілих понять.
Цікавість – ось
найголовніший ключ до
мотивації, уваги, концентрації, організації, також
успіху . Принцип : « Хочу ! Можу ! Буду ! має
стати для дітей
основою у навчально – виховній діяльності.
ТВОРЧИЙ ВЧИТЕЛЬ - ЦЕ ТОЙ,
ХТО МОЖЕ
ЕФЕКТИВНО Й
САМОСТІЙНО ДІЯТИ
ТА ВІДЧУВАЄ
В ЦЬОМУ ПОТРЕБУ.
Немає коментарів:
Дописати коментар